Людмила, Анонімні Нікотинозалежні, Дніпро

Привіт. Мене звати Людмила, і я нікотинозалежна, не вживаю нікотин два роки, 4 місяці і 26 днів. Мені 46 років, з яких приблизно років 25 я палила сигарети. Сьогодні 20.06.2022р., в моїй країні йде повномасштабна війна і здається, на цей момент я не повернулася до цигарок лише завдяки диву. Я кидала палити безліч разів, але через тиждень, місяць, три місяці, пів року, рік — я знов поверталася до цигарок.

Вперше я прийняла рішення кинути, коли помер від раку легенів мій батько. Я бачила як помирає найрідніша для мене людина і нічого не могла з цим зробити. Також я відчувала що мій батько картає себе за ту хворобу, за свою безпорадність, за те що я змушена ходити з ним по лікарнях, а він не може навіть припинити палити та знову й знову тягнеться за цигаркою. А в ті моменти, коли він ховався від мене з черговою цигаркою, я ховалася від нього також із цигаркою. І саме після смерті батька я зрозуміла, що мій організм потребує нікотину більше, ніж я гадала. Я звісно кинула курити, але не надовго. Виявилось, що в мене є занадто багато причин для того, щоб знову повертатися до паління. З того часу, як я на власні очі побачила, як ця жахлива хвороба забирає життя, я ще двадцять років жила зі страхом, що ось-ось і я також на неї захворію, бо в мене пряма спадковість, а це збільшує ризик удвічі.

Коли я зрозуміла, що самої сили волі щоб кинути мені не достатньо, я почала випробування усих відомих мені методів: я пила пігулки, жувала жуйку, вираховувала дні для кидання за місячним календарем, зменшувала кількість цигарок в пачці, розтягувала час між цигарками, вкладала парі і навіть влаштовувалась на роботу, де не має можливості закурити.

Зрештою я зрозуміла, що кинути палити для мене взагалі то не так вже й важко, набагато важче не закурити знову. Бо кожного разу, коли я вже якийсь час не палю, обов'язково з'являється якась причина, щоб виправдати черговий зрив і зробити ту одну затяжку, після якої я знов поверталася до пачки на день.

Зараз, коли в мене виникає бажання закурити, я просто згадую безліч своїх зривів, дивлюсь на причини, з яких в мене виникає бажання закурити і розумію, що цигарка якщо й виправдовується в даний момент, то вона все одно не варта усіх тих майбутніх цигарок, які обов'язково з'являться після неї.

Ще мені допомагає не закурити, коли я бачу, на що ладні люди заради цигарок, наприклад, я була свідком того як люди, знаходячись в "гарячий точці", віддали за блок цигарок частину свого бензину, незважаючи на те, що їм самим може не вистачити його для виїзду в безпечне місце. Я вже наслухалась, як люди за цигарки віддавали свою їжу.

Коли до мене везли мого онука з під обстрілів, то я змушена була замість оплати знайти три блока новомодних нікотиновмістних замінників цигарок, я і сама тоді дуже хотіла закурити, і я їх не спробувала тоді лише тому, що мені уже відомі всі наслідки, які б на мене чекали у разі мого зриву.

Я вдячна Богу, Всесвіту і всим тим Вищим Силам, які показують чому мені не потрібно курити. А от навчилася бачити і розуміти ці причинно сдідчі наслідки я вже в 12кроковій програмі, саме тому я й досі в НікА, саме тому в мене є служіння, і саме тому я зараз не палю. Тому що треба пам'ятати, щоб не забувати.

А тій людині, що зараз це чітає — добра, миру, душевного спокою і чистоти від нікотину! Давай ще годину з тобою не покуримо.

Людмила, Анонімні Нікотинозалежні, Дніпро